Повесили или развели? Как работают за рубли :: (5) Вподобано / Твіттер

(5) Вподобано / Твіттер

Повесили или развели? Как работают за рубли

От

fashikdonetsk.com

4 min

Посмотреть оригинал

  Итак, для тех, кто немножко не в курсе: ипсо дыныры — это отдел информационно-психологических операций коллаборантов. Вышеназванное тело по фамилии тинянский в структуре никто и зовут его никак, он тупо мальчик на побегушках у ихтамнетов и не более того. Да, ему иногда дают что-то сделать самостоятельно, но получается плохо. Всегда.

  А теперь к сути и будням информационной войны. Более суток в соцсетях ад: повесился украинский боец, который был на тюрьме мыгыбы дыныры и был в списках на обмен.

  Сильный заголовок, согласитесь. Заголовок вызывает эмоции и выключает мозг. На это и рассчет. Но мы с вами умеем головой не только есть, поэтому читаем методы роспропаганды как книжку, русские не придумали ничего нового и руководствуются принципом «и так сойдет, никто не догадается, патаму шо я самый умный и не ебает». Но в этом и кроется вся проблема русских и роспропаганды в целом — имея IQ ниже среднего выдавать себя за профессора тупо. Правда, россияне считают, шо никто не догадается, патаму шо вокруг все тупые.

  Чо серьезно? Давайте знакомиться с рукожопами. Внимание, на скрин раз

  На скрине тот, кто понес громкую новость в сми, все сми ссылаются именно на него. Открою немножко секрет: женя тинянский, который является старшим куда пошлют, он же натан донецкий, в основном используется ипсо рф в качестве сливного бачка и не более того. В функции жеки входит гавкать по команде и в очень редких случаях сделать что-то самому[получается через ж обычно, но то таке].

  Вывод: сми ссылаются на шестерку роспропагандистов, в задачи которого не входит думать, он тупо исполнитель с кривыми руками. А значит что? Значит источник как минимум не заслуживает доверия. Вообще информационная война с рф должна бы научить наши сми иногда хоть проверять инфу и не разносить фейки, но… Ладно, вы сами все знаете.

  Далее. А далее начинается самое интересное. Далее мы читаем вслух и начинаем использовать мозг. Смотрим скрин

  Читаем в слух и без эмоций: «повесился украинский военный, один из тех, кто в мае ошибочно выехал на блокпост и был пленен. Погибший был в списках для обмена пленными». Конец цитаты.

  Теперь вспоминаеи новость о том, как бойцы попали в плен, особенно те, которые по ошибке заехали к боевикам. История мутная, согласитесь. Ну, а если быть честным самим с собой, то напрашивается вывод — среди бойцов 53-й бригады, которые как бы заехали случайно к оркам был крот. [Готов извиниться публично, но никогда не поверю, что обошлось без крота.]

  Теперь вспоминаем вновь о том, кто понес новость о повешенном в сми — это пропагандист на побегушках, тинянский.

  Ну и самое сложное. Включаем логику. У нас есть 2 новости, громких, которые с душком: новость о погибшем и новость о тех, кто случайно попали в плен. Как по мне, то воняет боярышником, ибо… Ну ооооооочень похоже на попытку информационного прикрытия и уничтожения крота.

  Смотрите как все просто: пацаны заехали по ошибке, крот среди них был. Но крот остался в плену. Что делать с кротом? Он неудобный свидетель, парни поняли кто их слил давным давно. Отдать на обмен в числе первых палево, наши контрики его сожрут. Именно поэтому в первую очередь отдали водителя, если не ошибаюсь: мол, все просто — водила виноват.

  Но это был только первый акт, рф хотела запутать следы, не вскрыть крота и не более того. Крот должен был быть подготовлен, потому его оставили в плену играть роль до конца.

  Вновь включаем мозг. Какие шансы у крота стать второй гадей хавченко? Никаких. Слишком много свидетелей, после обмена будет провал однозначно. Итого: крот становится неудобен рф, он становится токсичным и нежеланным свидетелем. Ну, а рф не любит оставлять следов, верно? Значит, кроту тапки.

  Только убить крота нужно было раньше, не сейчас — при попытке к бегству и все такое. Сейчас крот может спалить всю движуху, поэтому он должен умереть. Вспоминаем о рукожопости россиян и говорим вслух: придурки, чего ж вы сразу не прикопали крота, нахер весь этот цирк с конями?

  А ответ на этот вопрос есть: убить не стояла задача, нужен был обменный фонд, которым можно шантажировать Украину. Да и 7 свидетелей убийства не нужны. Поэтому крота решили использовать по максимуму, ври до конца так сказать.

  Понимаю, тяжело читать такое. Ибо нужно думать, а не гиги-гага картинки листать в фб.

  Ну, а мы продолжаем. Смотрите, какая ситуация у роспропаганды. Крот попал на обмен. Крота нужно убить. Есть свидетели, которые сдадут крота. Свидетелей убивать чуток палево. Шо делаааааать??

  Ответ прост — грохнуть крота и слить это все через шестерку по фамилии тинянский. Фсе.

  Что получает рф в итоге: ненужный крот уничтожен, руки рф не видны[почти] + новость о гибели бойца в плену чудесным образом совпадает и с минском, и с днем смерти моторылы. Не много ли совпадений?

  Первоисточник — коллаборант, работающий на роспропаганду

  Погибший — был в списках на обмен

  Погибший решил покончить с собой прям перед переговорами в минске

  Погибший решил покончить с собой прям перед годовщиной смерти одного из самых распиаренных боевиков

  И да — столь шокирующая новость о гибели бойца была в топ тройке новостей Украины[ в пропаганде это называется захват темы дня, почитайте на досуге шо это такое ].

  Мораль. Как по мне, то чуток палевно получилось и операция по уничтожению крота + информационное прикрытие провалены. Спробуйте ще, россияне. Учите матчасть.

  И да — если мои предположения неверны, прошу меня извинить — за 6 лет войны я разучился верить в совпадения с участием роспропаганды.

 Пысы:
Если ты устал воевать за миллионы пушилина и не хочешь быть мясом для русских, пиши на почту — fashdonetsk@protonmail.com , будем думать как тебя вытянуть из жопы.

  P.S.: Наш сайт абсолютно волонтерский, гранты не грызём, дотаций из бюджета не получаем. У кого есть возможность поучаствовать в развитии проекта, будем признательны.

  Рабов вышлем по почте

  5375 4141 1364 0162

  Остальные реквизиты в меню сайта.

  Всем спасибо за участие в развитии

Читать больше >



(7) Фрол Крапивин у Твіттері: «Поводов, чтобы гордиться нашей страной можно привести очень и очень много.Вот вам ещё один. Жители Алтайского села показали школьный обед в мисках.Разные каши и кусочек колбаски, и это несмотря на то что в этом году в школе в селе Быстрый Исток подняли цену на питание в два раза https://t.co/NivPvTwmNt» / Твіттер \\\\\ ГРОШОВО-ПРОДУКТОВА СОБІВАРТІСТЬ ЖИТТЯ

(7) Фрол Крапивин у Твіттері: «Поводов, чтобы гордиться нашей страной можно привести очень и очень много.Вот вам ещё один. Жители Алтайского села показали школьный обед в мисках.Разные каши и кусочек колбаски, и это несмотря на то что в этом году в школе в селе Быстрый Исток подняли цену на питание в два раза https://t.co/NivPvTwmNt» / Твіттер

ГРОШОВО-ПРОДУКТОВА СОБІВАРТІСТЬ ЖИТТЯ

От

bilaplyama.blogspot.com

18 min

Посмотреть оригинал

03.06.2019 - останнє, на відміну від репостів, оновлення теми
Кожне нове повідомлення 10 діб позначається червоним кольором, але НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО знаходиться на початку теми. Рубрика "НОВИНИ САЙТУ" оновлюється РЕГУЛЯРНО, а всі її посилання - АКТИВНІ
- активні посилання на подібні цій теми: "Воєнний побут та буття"

- цікаве в Неті по темі: "Скільки отримував полковник і двірник у царській Росії", "Право на хліб-сіль"

- німецькі військовополонені у радянських концтаборах отримували наступне грошове утримання: 7 карбованців - рядовий і мол. комсклад, 10 карбованців - офіцери, 15 карбованців - полковники, 30 карбованців - генерали і це при тому, що у 1947р буханець чорного хлібу вартував 3 карбованця
- Раціон "С" - прийнятий у 1938р (модернізувався у 1940, 1941, 1944рр) набір продуктів харчування військовиків США. Призначався для нечастого використання у польових умовах за відсутності змоги організувати гаряче харчування. Упаковувався в банки вагою 340г, розміром 8,89 на 7,62 см. Кожна банка мала ключ для відкривання. Складався з трьох банок м'ясних консервів (варіанти - м'ясо з бобовими, картоплею чи овочами), трьох банок з десертом, у кожній з яких було 3-5 (в залежності від варіанту) галет чи бісквіт, 3 кубика рафінаду, енергетичні пігулки на основі глюкози (пізніше замінені на пігулки коки), шоколад і розчинна кава (в пізніх варіантах замість кави пропонувався розчинний апельсиновий сік). Ще одна банка зазвичай пропонувалася на вибір - або м'ясо, або десерт. Призначався для харчування солдата протягом доби і використовувався армією США до 1958р
- ціни в СРСР епохи застою: булка міська – 6 коп, хліб житній - 16 коп, 0,5 л. пляшка молока – 24 коп, цукор-пісок – 48 коп за кг, морозиво: 7 коп. (фруктове), ескімо – 11 коп, пломбір – 48 коп; молочний коктейль – 11 коп. сік з конусів – томатний (11 коп.), абрикосовий - (16 коп.), виноградний - (22 коп.), кілька солена на вагу – 30 коп. за кг, варена ковбаса – 2 крб. 30 коп, сандалії дитячі – 2 крб. 11 коп, туфлі жіночі модельні – 40-45 крб, пальто жіноче – 300 руб, приймач "ВЕФ" – 99 крб, Проїзд: тролейбус - 5 коп, автобус - 6 коп, трамвай - 3 коп.
Середня зарплата в СРСР в 1970-х роках: 40 крб. - стипендія в інституті (виші), 80 крб. - зарплатня медсестри, 110 крб. - зарплатня молодого вчителя в школі, 120-140 крб. - середня зарплата висококваліфікованого робочого, 120-150 крб. - середня зарплата інженера зі стажем до 3-х років, 300 крб. - грошове утримання підполковника в ЗС, 450 крб. - зарплата першого секретаря обкому партії, 600 крб. - зарплата міністра однієї з союзних республік
- в Москві в квітні 1919р сама забезпечена "робітнича" картка надавала на добу 216г. хліба, 64г. м'яса, 26г. пісного масла, 200г. картоплі. В червні цього ж року - 124г. хліба, 12г. пісного масла, 12г. м'яса. Іноді "робітничі" картки не отоварювалися, а "дитячі" картки і картки "утриманців" не отоварювалися практично ніколи (Прим.50*)
- на 1921р працівники у великих радянських містах отримували у якості пайка 400г хліба на добу для робочих і 50г для представників інтелігенції у той час, як у "вільному" продажу 400г хлібу у середньому вартував 2625 рублів
-у 1838р 5 рублів вартувала кріпосна у Новгородській губернії, а вже в Київській губернії, наприклад, її середня ціна становила 60 рублів. За міцного здорового мужика давали до 400 рублів, як за доброго англійського скакуна. Для порівняння: гусак вартував 1 рубль 20 копійок
- 25 рейхсмарок становило щомісячне грошове утримання рядового військ СС у роки 2СВ (Прим.48*)
- 30 рейхсмарок (90 злотих або 375 рублів) отримував щомісячно у 1942р і до кінця війни рядовий - легіонер у воєнних формуваннях у складі вермахту, тоді як заступник командира відділення - відповідно 36 рейхсмарок (108 злотих або 450 руб), командир відділення - 42 рейхсмарки (126 злотих або 525 руб), заступник командира взводу - 45 рейхсмарок (135 злотих або 564 руб), командир взводу - 54 рейхсмарки (162 злотих або 675 руб), командир роти - 72 рейхсмарок (216 злотих або 900 руб) (Прим.49*)
- "хіві" (добровільні помічники вермахту з числа громадян СРСР), згідно даним березня 1943рг, офіційно отримували грошове жалування виходячи з трьох груп "рівня довіри": представники першої групи отримували 375 руб. або 30 рейхсмарок на місяць; другої - відповідно 450 або 36; третьої - 525 або 42 (Прим.49*)
- добовий пайок військовослужбовця вермахту у Дем’янському казані взимку 1942р складався з 400г хлібу, столової ложки мармеладу, штучного меду чи сиру у тюбиках, 25г масла чи марга­рину. Пізніше пайок складався лише з 300г хлібу (Прим.48*)
- 900 кілокалорій на добу становила калорійність штрафного пайка у післявоєнних англійських концтаборах для осіб гітлерівської вісі - даний вид пайка автоматично, на 6 місяців призначався кожному, незалежно від статі та віку, новому прибульцю у табір (Прим.47*)
- 8 рублів на місяць отримував кожний політв’язень царської Росії, якому доводилося відбувати покарання у засланні, тоді як тільна корова, зокрема в Сибіру наприкінці 19ст, вартувала 80 рублів (Прим.46*)
- норма на хліб в СРСР у роки ВВВ була введена у вересні 1941р: робочі отримували 800г хлібу, службовці - 600г, утриманська і шкільна норма - 400г. Максимально норми були знижені пізніше, після 01.04.42р: робочі - 600г, утриманська, шкільна картка - 300г (Прим.45*)
- напередодні ВВВ радянський колгосп кожному колгоспнику і членам його сім’ї на рік видавав 7 пудів пшениці - приблизно 115кг на людину (Прим.44*)
- меню Cмольного Інституту шляхетних дівиць другої половини XIXст: вранішній чай з булкою, на сніданок шматок хлібу з невеликою кількістю масла і сиру, порція молочної каші чи макаронів, в обід рідкий суп без м’яса, на друге - м’ясо з цього супу, на третє - маленький пиріжок і вечірній чай з булкою. В пости раціон ставав ще убогіше: на сніданок давали шість маленьких картоплин, або три середніх, з пісною олією та кашу-розмазню, в обід був суп з крупою, невеликий шматок відварної риби, прозваною голодними інститутками "мертвечиною", і пісний пиріжок.
- промислові робітники, зайняті у гончарних майстернях на Україні, на початок ВВВ отримували щомісячну зарплату біля 400 рублів, директор - 3 тис, а інженери - не менше 1,5 тис. У той же час пара черевик вартувала 500-600 рублів, костюм не менше 600 рублів, буханець хлібу - 9 рублів, 1 кг. м’яса - 15 рублів (Прим.34*)
- у руському полоні у 1СВ, відповідно до міжнародних домовленостей, військовополоненим рядового складу офіційно покладалося 25 копійок на добу у якості грошового утримання, а офіцерам (молодшим? - прим.ред) - 50 рублів на місяць (Прим.43*)
- 06.08.1941р верховне командування вермахту видало розпорядження стосовно продовольчого раціону для радянських військовополонених; згідно цього розпорядження на 28 днів кожному з них полагалося: 6 кг. хлібу, 400г м’яса, 440г жирів і 600г цукру. За радянськими даними, у хлібі було не більше 50% борошна, інше - різні домішки без будь-якої калорійності. М’ясо було тільки коняче, а жири - штучні. Загальна щоденна калорійність складала 515 калорій (Прим.42*)
- у 1913р середня заробітна плата робочого європейської частини Росії дорівнювала 264 рублям на рік, а професор вищу отримував у середньому річну зарплату у 3000-5000 рублів, губернатор - 10000 рублів, а міністр - 22000 рублів на рік
- у 1913р московський тесля за один день роботи отримував 175 копійок. На них він міг купити, приміром, 6 кг цукрового піску, або 10,3кг пшеничного борошна, або 11кг ситнього пшеничного хлібу
- у 1914р, за офіційними даними, середня зарплата в Росії становила 23 рублі на місяць. Фунт (400г) яловичини вартував 14 коп, вершкового масла - 35 коп, чорного хліба - 2 коп, 10 апельсинів - 35-40 коп.
- у середині 1930-х років радянський робітник у середньому отримував 125-200 рублів на місяць, дрібний службовець - 130-180 рублів, службовці і техніки - 300-800 рублів. При цьому звичайний костюм коштував 800 рублів, добрі туфлі - 200-300 рублів. Ціна за 1 кг хліба - 1,7 рубля. У 1936р на місячну зарплату можна було купити 225 кг хлібу, а у 1914р (на 30 рублів) - 600 кг
- в Саудівській Аравії відтепер у якості обов’язкового калиму за незайману наречену не можна вимагати більше 50 тис. ріалів ($13 тис.), а якщо наречена не незаймана, вдова або розведена, викуп офіційно обмежений сумою у 30 тис. ріалів ($8 тис.)
- грошове утримання англійського офіцера у званні другий лейтенант перед 1СВ складало 5 шилінгів 3 пенси на день та 6 шилінгів 6 пенсів після отримання звання лейтенант у той час, як тільки щомісячний рахунок за годування у клубі-їдальні при воїнській частині на території самої Англії складав не менше 10 фунтів (Прим.41*) 1 фунт=20 шилінгів=100 пенсів (Прим.ред)
- у вермахті діяв наказ, за яким офіцери, яким ще не виповнився 21 рік, мали право на отримання 200 грамів ковбаси на людину на день додатково до єдиного армійського пайка (Прим.40*)
- грошовий оклад лейтенанта вермахту складав 220 рейхсмарок на місяць. Йому було гарантовано безкоштовне житло у казармі і армійський пайок. Новоспечений лейтенант отримував одноразову пошивну допомогу на суму у 750 марок (Прим.40*)
- оклади радянських льотчиків в іспанській республіканській армії: 3 тис. песет (біля 150$) - молодший командир-льотчик, 3,5 тис. песет (біля 175$) - лейтенант, 4 тис. песет (біля 200$) - капітан-командир загону, 5 тис. песет (біля 250$) - майор-командир ескадрильї, 6 тис. песет (біля 300$) - полковник-начальник групи. У той же час французьким пілотам, без рахування бойових вильотів, надавалося до 15 тис. песет (біля 750$) щомісячно кожному. Кожний англійський пілот щомісячно отримував 200 фунтів стерлінгів + 300 фунтів стерлінгів за кожний збитий літак противника (Прим.39*)
- у 1945р у радянських концтаборах для військовополонених розрахована продуктова норма складала 12г м’яса і 9г жиру. І те, і інше перемішувалося з супом. Окрім цього видавалася столова ложка цукру і 600г хлібу на день. Але цукор, важкий і вологий, був майже не їстівний. В усіх таборах було відомо, що встановлені для військовополонених норми видачі продовольства ніколи не дотримувалися (Прим.40*). Офіційно добовий пайок у радянському полоні складав 400г хлібу (після 1943р ці норма зросла до 600-700г), 100г риби, 100г крупи, 500г овочів чи картоплі, 20г цукру, 30г солі. Для генералів і хворих бранців пайок був збільшений. Циркуляр НКВС від 25.08.1942р велів видавати полоненим грошову утримання: 7 рублів рядовим, 10 - офіцерам, 15 - полковникам, 30 - генералам). Була і премія за ударну працю - 50 рублів на місяць
- 15.03.1929р у Ленінграді "введена норма на хліб у розмірі 800г на людину для робочих (зайнятих фізичною працею) і 400г для службовців і членів сімей" (Прим.38*)
- мешканці турецького гарему дозволялося їсти тільки у денний час і не більше 7 разів - разова порція не повинна була перевищувати 250г. Солодощі наложниця могла отримати тільки до полудня після ночі у султана. Оскільки кожна конкретна дівчина потрапляла до султана вкрай рідко, багато з них роками не бачили тістечок і цукерок

- блокадний ленінградський хлібний пайок, що складався приблизно у середньому 800г на день, кілька раз знижувався, так з 01.10.41р він був знижений у третій раз - робочі та ІТР отримали по 400г хлібу на день, службовці, утриманці і діти по 200г. З 20.11.41р (5-е зниження) солдати отримали 500г хлібу, а робочі - 250 г хлібу на день, що становило 1\5 необхідної дорослому чоловіку кількості калорій. Всі інші - по 125г. Хворі та виснажені люди почали масово вмирати від голоду і холоду, не дивлячись на те, що всього з Ленінграду було евакуйовано понад 1\2 довоєнної чисельності населення - 1,7 млн. чоловік. З 25.12.41р норми видачі продуктів почали збільшуватися
- 1кг хлібу, 100г крупи, 400г свіжого м’яса, 20г цукру, 0,7г перцю - таким за статутом був щоденний раціон російського солдата на початку 1СВ. Французи спочатку готували собі самі - з продуктів, виданих інтендантом чи отриманих у посилці з дому. Але вже на 1915р у французькій армії вперше був введений регулярний пайок: 650г галет, 400г м’яса або риби, 60г рису, 12г кави. Німецьким солдатам видавалося 750г хлібу, 300г яловичини, 600г картоплі, 125г сиру. По мірі того як війна приймала затяжний характер, солдатські пайки скорочувалися, і на 1917р солдати всіх воюючих армій вже годувалися в основному сухарями, бруквою, сушеними овочами і цикорієм - головною же солдатською радістю стали 200-300г тушонки на день- 6 франків на місяць отримували інтерновані у спеціальних таборах у колишні військові РККА, яким вдалося втекти до Швейцарії з німецького полону, у той час, як інтерновані італійці отримували 15 франків (Прим.36*)
- місячні заробітні плати в Російській імперії незадовго до початку 1СВ: робочі - 37,5 руб, вчителі початкової школи - 25 руб, рядові двірники - 18 руб, старший двірник - 40 руб, фельдшери - 40 руб, городові - 20,5 руб, околоточні наглядачі - 40 руб, кухарки - 5 руб, колезькі асесори - 62 руб, підпоручик - 70 руб, полковник - 325 руб, таємні радники і армійські генерали - 500 руб.
- середні ціни на продукти у Російській імперії напередодні початку 1СВ: 1кг м’яса (якого? - прим.ред) - 46 коп, 1кг пшеничного борошна - 20 коп, 1кг рису - 30 коп, 1 пляшка молока - 8 коп, 1кг риби (якої ? - прим.ред) - 62 коп, 1кг яблук - 7-8 коп, 1кг винограду - 40 коп
- раціон годування німецьких "сталінградських" військовополонених складався з рідкого рибного бульйону та крихітного шматочка хліба двічі на тиждень (Прим.34*)
- добовий раціон (2 тижні путі у товарному вагоні) на 70 полонених "сталінградських" німецьких офіцерів: відро водянистого супу на всіх, 100 грам­ів хлібу на кожного і один оселедець на 16 чоловік (Прим.34*)
- згідно карткової системи, введеної у 1939р, на тиждень німцю надавалося 0,7 кг. м'яса, 280г цукру, 110г джему, 1\8 фунта кави або його замінника та 125г мила на місяць. У вересні того ж року норми були скорочені: фунт м'яса, 5 фунтів хліба, 3\4 фунта жирів, 3,4 фунта цукру, фунт ячмінної кави на тиждень. Зайняті на важкій праці отримували подвійну норму. 1 тюбик крему для гоління - на 4 місяці (Прим.19*)
- за день до капітуляції Берліну у ВВВ, військовослужбовці вермахту звично отримали грошове утримання - так рядовому належало 60 рейхсмарок зразка 1939р (Прим.30*)
- фронтовий добовий пайок солдата вермахту на Східному фронті: 650г хліба, 45г масла або інших жирів, 120г сиру, 120г свіжого м'яса, 200г джему або штучного меду, 10г цикорієвої кави і 10 цигарок "Юно" (Прим.31*)
- фронтовий добовий пайок №1 солдата вермахту за місяць до закінчення 2СВ: пів-буханця хлібу, масло, ковбаса, 15 цигарок і півпляшки ви­на (Прим.30*). Його калорійність складала 3600 ккал
- за кожний успішний виліт на Східному фронті пілот-винищувач люфтваффе 2СВ додатково до льотного пайка отримував 20г справжньої кави, половинку банки шоколаду та пакетик з сумішшю горіхів і родзинок (Прим.29*)
- рядові гвардії царської армії отримували у мирний час на 6 рублів, а в воєнний час на 9 рублів, більше рядових звичайних частин (Прим.28*)
- одружені унтер-офіцери та єфрейтори отримували додатково 72 рубля на рік (Прим.28*)
- за контрактом іноземним льотчикам-добровольцям республіканський уряд Іспанії платив 1500 доларів на місяць та 1000 доларів премії за кожний збитий літак противника (Прим.27*)
- французький королівський мушкетер на рік отримував 300 ліврів, капрал - 500, сержант -700, а капітан мушкетерів - 900 ліврів і 600 ліврів річної пенсії, в той час як слуга мушкетера отримував на місяць 12,5 ліврів, чабан - 28 ліврів, а ломовий візник - 30 ліврів (Прим.26*)
- на час походу рядовий королівський мушкетер отримував від казни 38 су в день (1 лівр = 20 су) на проживання, їжу і на фураж для коня (Прим.26*)
- на 1912р тисяча цигарок коштувала 4 рубля, відро пива чи браги - 1,24 рубля, пуд сметани - 4 рубля, напівкожух - 10 рублів (Прим.25*)
- американський військовополонений 2СВ на добу отримував у німецькому концтаборі наступне харчування: 230г хліба, 500г вареної картоплі, 15г маргарину, 20г конини, 20г мармеладу або повидла, 2 кружки ерзац-кави - тобто, згідно Гаагської конвенції 1907р, норму добового харчування резервних військ країни, що захопила військовополоненого. Окрім цього кожний військовополонений отримував по лінії американського Червоного Хреста 1 раз на тиждень посилку, що містила по банці яловичої та свиної тушонки, ліверного паштету, лососини, пачку кави чи какао, упаковку сиру, родзинок чи чорносливи, апельсинового концентрату, сухого молока, маргарину, цукру, шоколаду, бісквіт, кілька шматків мила та 2 пачки цигарок (Прим.24*)
- на початок 21ст. у США витрачалось 80 доларів на день на триразове харчування кожного ув’язненого, в Росії - 1 долар (28-32 рубля) (Прим.23*)
- з початком ВВВ офіцерські оклади залишилися без змін, але до них додалися "польові", що нараховувалися тільки фактичне перебування на фронті і мінімально складали: командира взводу - 625 руб, командира роти - 750 руб, командира батальйону - 850 руб, командира полку - 1200 руб, командира дивізії - 1600 руб, командира корпусу - 2000 рублів (Прим.21*)
- родинам зниклих без вісті у роки ВВВ військовослужбовців РККА не платили утримання за втратою годувальника
- 17 рублів на місяць отримував рядовий військвослужбовець РККА у роки ВВВ, тоді як військовослужбовець-штрафник - 8,5 рублів
- пенсія царського чиновника 7 класу (стосовно до армії - підполковника) на початок 20 сторіччя складала 32 рубля (Прим.22*)
- інвалід ВВВ 1-ї групи отримував 3\4 від окладу на момент втрати працездатності (для солдата - це 4,5 руб), інвалід 2-ї групи - 1\2 окладу (Прим.21*)

- у 1938р середні ціни у Німеччині: молоко (1л) - 17,1 рейхспфеннінга, курча (1кг) - 2,5 рейхсмарки, яловичина (1кг) - 1,67 рейхсмарки, щотижнева газета - 30 рейхспфеннінгів, книга у м’якій палітурці - 1,2 рейхсмарки (Прим.33*)
- радянські поранені в роки ВВВ, під час перебування у шпиталях, отримували оклад у відповідності до грошового атестату, а так як з атестатами у шпиталь прибувало не більше 7% поранених, то всім пораненим платили мінімальні 8,5 руб. Пораненим офіцерам грошей на час лікування у шпиталі не сплачували (Прим.21*)
- командирам і керівному складу радянських партизанських загонів виплачувалася середня заробітна платня за попереднім місцем роботи, але не менше 750 руб. командиру загону, 600 руб. - заступнику командира, і по 500 руб. командирам рот, взводів та окремих груп, яку могли за них отримати члени сім'ї або сам партизан при поверненні на велику Землю (Прим.21*)
- на продукти для петровського солдата щоденно виділялося 4 копійки або 17 рублів 68 копійок на рік. Солдату ще призначались “м'ясні гроші” - 72 копійки та гроші на сіль - 24 копійки, але вони були включені до окладу і окремо не видавалися (Прим.21*)
- на час закордонного походу добовий порціон офіцера армії Петра-1 складався з: 820г хліба, 500г м'яса, 350г вина або 3 літра пива. Та якщо прапорщику на добу було належало 5 таких порціонів, то полковнику - 50, а генерал-фельдмаршалу - 200 (Прим.21*)
- рядовий "польової піхоти" у часи Петра-1 отримував 11 рублів на місяць, а оклад "гарнізонного рядового" - від 4 до 6,5 рублів у залежності від розряду, денщик генерала - 10 рублів, генеральський візничий - 12 рублів, писар - 40 рублів, а канцелярист - 70 рублів, що у 1,5 рази більше місячного окладу прапорщика (Прим.21*)
- оклади офіцерам армії Петра-1 були диференційованими за національною ознакою, так руські офіцери отримували в 1,5-2 рази менше, ніж іноземці. Так, руський прапорщик отримував 50 рублів, в той час, як іноземець - 84 рубля, майор - 140 і 360 відповідно, полковник - 300 і 600, генерал - 1800 і 2140, і тільки генерал-фельдмаршали отримували однаково по 7000 рублів, незалежно від походження (Прим.21*)
- 3 рубля на місяць платив денщику з власної кишені у якості офіційного утримання кожний царський офіцер (зокрема - молодший офіцерський склад). Ще кожний денщик отримував від військової частини грошову компенсацію за сухий пайок (Прим.20*)
- царським офіцерам початку 20ст виплачували гроші на пошиття обмундирування, купівлю коня та сідла, придбання холодної зброї і спорядження, але форму вони купували за власний кошт (Прим.25*)
- наприкінці 19ст (на 1889р) царський (не гвардійський) кавалерійський корнет отримував 40 рублів на місяць, з яких повинен був віддавати гроші на бібліотеку, на музикантів, денщика та конюха (Прим.32*)
- на початку 20 сторіччя царський піхотний підпоручик отримував: 67 рублів утримання, 9 рублів "квартирних" (гроші на оренду житла), 30 копійок на добу за караули і 30 копійок на добу за перебування у літніх таборах (Прим.20*)

- до революції, у царській армії кожний солдат отримував на день 3 фунта (1,35 кг) житнього хліба. При цьому молоді солдати могли їсти "з лотка" - хто скільки зможе з'їсти хлібу без обмежень. Солдат, який не бажав з'їдати свою хлібну норму, отримував компенсацію у вигляді готівки, так званих, "хлібних" грошей (Прим.20*)
- з кінця серпня 1939р у Німеччині була введено карткову систему на продукти, текстиль, вугілля, мило та взуття. На тиждень, зокрема, німцю надавалося 0.7 кг. м'яса, 280г цукру, 110г джему, 1\8 фунта кави або його замінника та 125г мила на місяць. У вересні того ж року норми були ще більше скорочені: фунт м'яса, 5 фунтів хліба, 3\4 фунту жирів, 3.4 фунту цукру, фунт ячмінної кави на тиждень. Зайняті на важкій праці отримували подвійну норму. 1 тюбик крему для гоління - на 4 місяці (Прим.19*)
- добовий раціон візантійського піхотинця складався з 2-3 фунтів хлібних коржиків, а також з мінімальної кількості сушеного м'яса, а найчастіше, замість нього - така ж кількість сиру (Прим.18*)
- перед боєм солдати вермахту отримували посилений пайок, котрий складався з натуральної кави і "пакетика фронтовика" - стограмового спресованого брикету кави і цукру (Прим.11*)
- молодший судовий чиновник до революції щомісячно отримував 15 рублів (Прим.17*)
- кожний військовослужбовець Білої армії, інтернованої в таборах Галліполі (Туреччина), отримував на місяць 1 турецьку ліру (Прим.16*)
- в РККА командир піхотного полку в 1925–1930рр отримував 100-125 рублів на місяць. В артилерії і бронетанкових частинах - 140 рублів. Відмінність між командиром полку і його помічником була в 10 рублів. Командир батальйону (не окремого) отримував на 30 рублів менше командира полку, а командир роти на 10 рублів менше, ніж комбат (для порівняння: середньомісячна зарплата робітників та службовців в 1928р не перевищувала 65 рублів, а реальні доходи селян були ще менше (Прим.15*)
- середня щотижнева зарплатня в 1937р в Німеччині дорівнювала 27 маркам, тоді як зарплата кваліфікованого робітника могла досягати 100 марок (Прим.14*)
- починаючи з Громадянської війни в США добровольцям, які йшли до армії, виплачувалася при зарахуванні одночасна премія. На початку 1865р вона досягала 1100 доларів і дорівнювала сумі, яку простий робітник міг зекономити не раніше, ніж за три роки

- традиційне останнє меню смертника американської тюрми: стейк, три яйця, обжарені з двох боків, 2 картопляні млинці, 2 тости з маслом та джемом, стакан молока та стакан цитрусового соку. Смертник в США може змінити це меню, але вартість його не повинна перевищувати 40 доларів
- у 1819р річне грошове утримання піхотного прапорщика складало 450 карбованців (Прим.13*)
- 25% від окладу складали "фронтові" у пілотів бойової радянської авіації у ВВВ (Прим.12*)
- радянські льотчики-гвардійці отримували 25% надбавку до грошового окладу (Прим.12*)
- оклад пілота літака По-2 на фронті в роки ВВВ складав 1200 карбованців (Прим.12*)
- з 01.05.1943р були встановлені наступні штатно-посадові оклади: командувач військами фронту - 4000 крб, перший заступник командувача фронтом - 3200 крб, начальник штабу фронту - 3200 крб, командувач армією - 3200 крб, член Воєнної ради фронту - 280 крб, заступник командувача армією - 2600 крб, начальник штабу армії - 2600 крб, командувач повітряною армією - 3400 крб, начальник штабу повітряної армією - 2700 крб (Прим.12*)
- менше всіх в РККА отримував рядовий - штрафник - 8,5 крб, так як польові гроші штрафникам не виплачувалися (Прим.12*)
- в 1941р був прийнятий наказ, у відповідності з яким місячний оклад радянського снайпера складав: єфрейтор - 25 крб, молодший сержант по першому і другому року служби - 30 крб, по третьому року служби - 100 крб, сержант - 35 та 200 крб. відповідно (Прим.12*)
- у наказі Сталіна №0374 від 27.09.41р "Про міри по підвищенню ефективності використання автоматичної зброї, матеріальної частини артилерії і мінометів" наголошено: "встановити для заступників командирів відділень - навідників гармат, мінометів, перших номерів кулеметів і протитанкових рушниць, а також бійців стрілецьких та кавалерійських полків, озброєних пістолетами-кулеметами, підвищений оклад утримання за категорією "Старший червоноармієць" і виплачувати: навідникам гармат - 15 крб\міс, першим номерам кулеметів і протитанкових рушниць - 12,5 крб\міс, бійцям стрілецьких і кавалерійських полків, озброєних пістолетами-кулеметами - 12,5 крб\міс (Прим.12*)
- у вермахті танковий НЗ на одну людину був розрахований на три добі і складався з банки свиної тушонки, сушених овочів, хлібців, смальцю, шоко-коли (шоколаду з кофеїном) - 100-грамового кубика, спресованого з молотої чорної кави і цукру у співвідношенні 6:4, і похідного напою (Прим.11*)
- 19.11.1941р постановою №00409 "Про тимчасове змінення норм відпуску хліба" Воєнна рада Ленінградського фронту встановила добову норму видачі хліба: для робітників та ІТР - 250г, для службовців, утриманців та дітей - 500г, для льотно-технічного складу ВПС- 500г частин першої лінії та бойових кораблів - 500г для всіх інших військових частин - 300г (Прим.9*)
- добова норма пайка жителя осадженого радянськими військами Берліну: 800г. хліба, 800г картоплі, 150г м'яса і 75г жирів (Прим.6*)

- добовий раціон в'язня концтабору Аушвіц-3 ("Моновіц" - завод "Буна" концерну "Фарбеніндустрі"): 1 літр супу, 375г хліба і 8г маргарину (Прим.7*)
- з наказу НКО №0374 від 31.05.1943р: "червоноармійці 340-ї дивізії Воронезького фронту з 27.03 по 01.04.1943р отримували тільки по 500г хлібу на добу, гаряча їжа та інші продукти не видавалися; в 107-ї дивізії на початку квітня бійцям видавалося лише по 400г борошна (Прим.8*)
- з 1936р кожному радянському солдату покладалося на добу: 600г житнього та 400г пшеничного хліба, 150г крупи, 10г макаронів, 175г м'яса, 20г тваринного жиру, 30г рослинної олії, 35г цукру, 30г солі, 735г картоплі та овочів, 1,5г чаю (Прим.10*)
- дружини французьких військовополонених в роки 2СВ отримували утримання від уряду Віши, рівні сучасним 300 євро
- за даними статистики на 1909р річний дохід селянського парафіяльного священика склав 290-450 рублів на рік, в той же час як бідного російського селянина - 250, а багатого, але такого, який не має найманих робітників - до 1200 рублів (Прим.5*)
- 981 рубль - платня штабс-капітана царської армії в 1889р (Прим.4*)
- снаряд 6-ти дюймової (152 мм) гармати вартував 67 рублів - 2 місячні стипендії студента Петербурзького університету (Прим.3*)
- револьвер "Наган" російського виробництва на початок 1СВ вартував 22 рублі 60 копійок (Прим.37*)
- у переліку гуртових цін 1985р собівартість радянських пістолетів складала: 7,62мм ТТ - 13,3 руб, 7,62мм "Наган" - 21,5 руб, 9мм АПС - 69 руб, 5,45мм ПСМ - 170 руб, 9мм ПМ - 42 руб (Прим.35*)
- грошове утримання рядових руської армії в 1914р: канонір - 50 коп\місяць, молодший феєрверкер - 1,1 руб\місяць, бомбардир - 75 коп\місяць. Нагороджений Георгіївським хрестом - щомісячно 3 рубля доплати. За поранення офіцер отримував 100 рублів
- підпоручик в 1СВ отримував на фронті 35 рублів, а рядовий "дикої дивізії", що набиралася виключно з горян Кавказу - 25 рублів (Прим.2*)
- зарплатня німецького солдата літом 1941р орієнтовно складала 20 рейхсмарок (Прим.1*) Оклад обер-ефрейтора вермахту складав 98 рейхсмарок на місяць (Прим.11*)
- відпускні ціни у тисячах рублів на 1941р: літак Ил – 4800 тис. руб, літак Ли-2650 тис. руб, танк КВ – 635 тис. руб, танк Т-34 - 269,5 тис. руб, 37-мм зенітна гармата - 72 тис. руб, 120-мм міномет - 0,12 тис. руб, пістолет-кулемет ППШ - 0,5 тис. руб, 7,62-мм гвинтівка - 0,163 тис. руб

ПРИМІТКИ:
(Прим.1*) - В.Кубек "В авангарде танковых атак"
(Прим.2*) - М.Пазин "Запретные страсти великих князей"
(Прим.3*) - С.Лебеденко "Тяжелый дивизион"
(Прим.4*) - Л.Смирнов "Вожди белого казачества. Атаман Каледин"
(Прим.5*) - Иванов "Самолеты Н.Н.Поликарпова"
(Прим.6*) - Б.Мощанский "У стен Берлина"
(Прим.7*) - Д.Жуков "Тайны СС. Черный орден Гитлера"
(Прим.8*) - В.Дайнес "Штрафбаты выиграли войну"
(Прим.10*) - В.Бешанов "Кроваво-Красная Армия. По чьей вине?"
(Прим.11*) - М.Брюннер "На танке через ад"
(Прим.12*) - М.Кустов "Цена победы в рублях"
(Прим.13*) - А.Михайлов "Первый бросок на Юг"
(Прим.14*) - C.Иванов "История автомобиля №02 - Легковые автомобили Вермахта. Часть II"
(Прим.15*) - Б.Соколов "М.Тухачевский. Жизнь и смерть Красного маршала"
(Прим.17*) - Ф.Шаляпин "Автобиография"
(Прим.18*) - Д.Николль "Падение Константинополя"
(Прим.19*) - У.Ширер "Берлинский дневник"
(Прим.20*) - Б.Шапошников "Воспоминания"
(Прим.21*) - А.Бабченко "Сколько стоит солдат" журнал "Братишка" 11\2005
(Прим.22*) - В.Сафир "Высочайшим указом награждается..." журнал "Военно-исторический архив" 9\1993
(Прим.23*) - А.Витковский "Поединок спецслужб. Перезагрузка отменяется"
(Прим.24*) - Е.Музруков "Парень из сто десятой" журнал "Братишка" 11\2013
(Прим.25*) - "Наши жены - пушки заряжены" журнал "Досье-коллекция" 40\2013
(Прим.26*) - Е.Глаголева "Плащ, мушкет и 300 ливров" журнал "Дилетант" 8\2012
(Прим.27*) - М.Зефиров "Асы 2МВ. Союзники Лютваффе: Италия"
(Прим.28*) - журнал "Досье-коллекция. Специальный выпуск №40 - 1МВ. Инфантерия"
(Прим.29*) - Г.Липферт "Дневник гауптмана люфтваффе"
(Прим.30*) - Х.Альтнер "Я - смертник Гитлера. Рейх истекает кровью"
(Прим.31*) - Х.Фертен "В огне Восточного фронта. Воспоминания добровольца войск СС"
(Прим.32*) - Л.Власов "Маннергейм и Польша"
(Прим.33*) - Д.Портер "Кригсмарине. 1935-45. Германский военный флот"
(Прим.34*) - Э.Керн "Пляска смерти. Воспоминания унтерштурмфюрера СС. 1941-45"
(Прим.35*) - Е.Ефимов "Как отладить ПМ" журнал "Ружье. Оружие и амуниция" 6\1998
(Прим.36*) - В.Окулов "Явка до востребования"
(Прим.37*) - сборник "Солдаты ВОВ: медсестра медицинской службы РККА 1943-44гг" №33
(Прим.38*) - Ю.Богданов "30 лет в ОГПУ-НКВД-КГБ. От оперуполномоченного до заместителя министра"
(Прим.39*) - Ю.Рыбалкин "Операция Х. Советская военная помощь республиканской Испании (1936-39)"
(Прим.40*) - А.Шейдербауер "Жизнь и смерть на Восточном фронте"
(Прим.41*) - Б.Монтгомери "Мемуары фельдмаршала Монтгомери"
(Прим.42*) - сборник "Освенцим в глазах СС"
(Прим.43*) - Э.Двингер "Армия за колючей проволокой"
(Прим.44*) - П.Бамм "Невидимый флаг. Фронтовые будни на Восточном фронте. 1941-45"
(Прим.45*) - В.Смирнов "Ростов под тенью свастики"
(Прим.46*) - Л.Колодный "Ленин без грима"
(Прим.47*) - А.Делианич "Вольфсберг-373"
(Прим.48*) - Г.Крафт "Фронтовой дневник есесовца. "Мертвая голова" в бою"
(Прим.49*) - И.Гилязов "Легион "Идель-Урал"
(Прим.50*) - А.Буровский "Самая страшная трагедия. Правда о гражданской войне"

Пулемет КПВТ 14,5 мм видеообзор

Свой среди чужих, чужой среди своих. Часть 2 :: Michman aka "Tom" (@CASBT_UA) | Твіттер | Зарисовка Гондора Третьей Эпохи

Свой среди чужих, чужой среди своих. Часть 2 :: Michman aka "Tom" (@CASBT_UA) | Твіттер | Зарисовка Гондора Третьей Эпохи

СВІЙ СЕРЕД ЧУЖИХ, ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ. ЧАСТИНА 2 :: MICHMAN AKA "TOM" (@CASBT_UA) | ТВІТТЕР | ЗАМАЛЬОВКА ҐОНДОРА ТРЕТЬОЮ ЕПОХИ

Oleg Michman aka "Tom" (@CASBT_UA) | Твіттер

Свій серед чужих, чужий серед своїх. Частина 2

• petrimazepa.com
• Переглянути оригінал

Замальовка Ґондора Третьою Епохи

І ось, власне, навіщо я починав писати цю статтю - хотів показати вам свої враження чужака про те, що я тут побачив. Відразу скажу, що думка моя суб'єктивна, стосується дуже вузького сегмента, і мені, як чужинця, найчастіше незрозумілі справжні причини того, що я бачу. Вибачте, що бачу - те співаю.

Спочатку я прилетів до Львова, оскільки у мене було багато питань юридичного властивості, і віддалено мені вдалося знайти юридичну компанію, яка за абсолютно нормальні (на відміну від Києва) гроші, за мірками Москви або Європи взагалі забезкоштовно, могла ці питання вирішити. При заочному спілкуванні хлопці здалися мені цілком професійними, і я вирішив почати свою подорож звідси.

До речі, в Москві на реєстрацію рейсу я повідомив клерку на стійці, що у мене connection до Львова. Чмошнік зміряв мене поглядом наполовину презирливим, наполовину переляканим і посадив мене в напівпорожньому літаку на найостанніше крісло поруч з туалетами. Мабуть, помстився телевізійним монстрам таким чином.

По прильоту мене чекало перше потрясіння. Це був контроль для чоловіків з російським паспортом. Після натуральних орків рив на паспортному контролі в Москві мені було дуже дивно побачити доброзичливих і усміхнених дівчат у військовій формі, які проводили процедуру. Це було досить довго і в кілька раундів, при цьому я на своєму дитячому українському заздалегідь вибачився, що буду відповідати на російській мові, але вони можуть говорити так, як їм зручніше. У перервах між опитуваннями в окремому приміщенні я спробував сісти на підлогу недалеко від дверей, щоб не пропустити, коли мене будуть викликати знову. Але дівчина на ім'я Марічка підійшла до мене, вибачилася, що тут незручно, і запропонувала мені піти сісти в іншому залі - вона сама знайде мене і покличе, коли буде потрібно.

Далі я буду розповідати не в форматі історії, а тезисно, навряд чи деталі мого життя вам будуть цікаві. Спробую просто виділити пункти, які мені здалися важливими настільки, що я дійшов до офісу Піма і запропонував все це написати.

атмосфера

На відміну від Москви з її всюдисущої агресією, злісними і тупими поглядами звідусіль, тут я побачив людей спокійних і відкритих, з осмисленими, на відміну від основної маси європейців, очима. При цьому, знаючи про розмір середньої зарплати, я очікував, що побачу багато людей з сірими, придавленими життям особами , доїдають полвареніка і Цибулін . А побачив натовпи модно і красиво одягнених (на відміну від Москви, де модно, але некрасиво, і Європи, де і немодно, і некрасиво) молодих хлопців, які гуляють зі щасливими очима по чудовому Львову.

Сильно помітно те, що люди не намагаються розчинитися, або навпаки - сунути всім в очі, які вони офігенний і успішні, а ставляться один до одного з повагою - пропускають один одного і не пхаються. Автомобілі пропускають пішоходів, причому не тільки на переходах, і навіть заздалегідь, до того, як людина вийшла на проїжджу частину. Зі мною дружелюбно і спокійно заговорювали абсолютно випадкові люди - в магазинах, на вулиці, в готелях, в держорганах. Просто ділилися своєю думкою про щось (особливо про політику, але навіть при цьому кажучи в позитивних тонах). Вінцем цього для мене стало те, що коли я йшов по Львівському скверу і проходив повз таку величезну компанії дідусю, які проводять міжпланетний шаховий турнір (до речі, абсолютно фантастична картина для Москви навіть з її новими дорогими громадськими просторами), один з них підійшов до мене і ввічливо ,

міста

На цю тему потрібно взагалі писати окрему статтю, але постараюся обмежитися парою абзаців. Ви просто не уявляєте, як вам пощастило. Розумію, що моя думка обмежена тільки центром і його певним сегментом, але все ж.

Львів . Навіть проїжджаючи через спальні райони, мене вразили чистота і акуратність всього, включаючи приватний сектор. А центр міста просто потряс - стерильна чистота, рівна бруківка, гарні нові пам'ятники, майже повна відсутність графіті, відмінний стан історичних будівель (навіть не в порівнянні з тим же Пітером, де просто Фоллаут 76, а з тієї ж Італією). З аналогів мене прийшли в голову міста Швейцарії (де, пардон, офіціанти мають зарплати по 8 000 франків, тобто гроші на утримання міста точно є) і Відень, тим більше, що центр Львова якраз був побудований Австро-Угорщиною. Львів видався мені просто якийсь мрією українців про ідеальну Європі, втіленої в реальності - справжня Європа зовсім не така ошатна, варто провести там більше тижня і пожити як місцевий житель, а не турист.

Центр же  Києва  - це теж окрема пісня: чудові фасади, непогано збереглися (в більшості своїй) і не зіпсовані новою забудовою «еліточкі» вдома. У Москві аналогічні райони спочатку були куди гірше і скромніше, виділялися тільки окремі будівлі (як, наприклад, колишня садиба Сумського цукрового магната Харитоненко, яка тепер виконує роль посольства Великобританії). А зараз вони взагалі знищено майже під корінь, спочатку лужковської елітної забудовою, а тепер і собакінской ренновації, де при повному мовчанні москвичів зноситься все під корінь, а потім шикуються абсолютно нові вулиці в стилі «Васян, зроби мені, щоб дорага-багата і, типу, я в Лондоні, але щоб кортежі проїжджали ».

При цьому мене потрясали до глибини свідомості оцінки навколишньої дійсності від місцевих жителів (особливо від таксистів) і людей, з якими я перетинався по бізнес-питань. Раніше зрадофілов я бачив тільки в Facebook, а тепер вони постали переді мною у всій красі. Наприклад, проїжджаючи поруч з Радою, я побачив, як поліцейський перекрив потік рівно на 30 секунд, щоб від будівлі від'їхали два автомобілі. У таксиста просто пригоріло, він почав прямо з вікна кричати про те, як запарили кортежі, мигалки і кривавий барига. Друзі, в Москві основні транспортні артерії перекривають по три-чотири рази на день, кожного разу хвилин на 40, незважаючи на години пік та інше. Причому весь цей час пішоходи, які попалися на острівці безпеки, не можуть перейти вулицю, в пробках не рухаються швидкі, яким заборонено порушувати ПДР, навіть якщо є на те підстави.

Підкорив ще інший таксист, який скаржився на ремонт мостів і розв'язок, а також на те, що нєфіг ремонтувати дорогу, чому ремонт йде в центрі, що нікуди дівати гроші? Навіщо парки, пішохідний міст, що, місту туристи важливіше киян? У Москві піар-підтримка всього, що городить Собянін, така, що навіть мешканці найвіддаленіших околиць напам'ять зачитають вам список вулиць, які «відмінно» оновили, і зі скляними очима розкажуть вам, як круто, що їх будинок в центрі потрапив під ренновації і тепер їх перевезли з двушки в самому центрі в троячку в трьох кілометрах від МКАД, де до найближчого банкомату потрібно їхати на машині в пробці.

При цьому, на мій суб'єктивний погляд, те, що зроблено в центрі Києва - приведення в порядок парків, Андріївського узвозу, фасадів і так далі, практично не поступається за масштабом того, що робить Собакін в Москві (з поправкою на різницю по населенню і бюджету цих міст). А за якістю і наявності поваги до міській архітектурі та спадщини повністю перевершує Москву, там про такі поняття навіть думати забули. Але при цьому вам не срут про це в вуха, а ви з задоволенням ругаетесь і регочете над Кличко. А у Львові місцеві зрадофіли у відповідь на мій комплімент того, що в центрі ідеально рівна бруківка, розповіли мені еротичний трилер про те, як злісний Садовий продав стару австро-угорську бруківку за скажені гроші «на Захід». Не знаю, може бути, і правда продав, але по місту ходити приємно і можна, і виглядає це цілком автентично,

Ще посміявся з розповідей про те, як все в Києві не вилазять з пробок, «тягучок», що це місто взагалі проклятий і тут нікуди не проїдеш. Хоча у мене виходило на таксі добиратися куди завгодно в межах 20-30 хвилин, напевно, мені просто щастило. Для порівняння, в Москві цілком нормальним і близьким вважається везти дитину на машині в школу 30 хвилин, а потім ще годинку-другу стояти в пробках по дорозі на роботу, і повторювати це ж увечері.

Екологія

Я в курсі про зелені водорості в Дніпрі та інше, але ось вам реалії, як живуть рептилоїди в Москві. У всіх без винятку колег, друзів та інших знайомих хронічні алергії по 7 місяців на рік, подразнення шкіри, запалені очі, хворіють по 2-3 рази на місяць діти. І це люди, які заробляють багато і можуть собі дозволити регулярне лікування, гарне харчування, процедури і постійні виїзди за кордон на відпочинок. Тут через два тижні я раптово відчув, що знову чую запахи, і це навіть не запах гару, а квіти, листя дерев, свіже повітря від річки, а не токсичний бітумний коктейль Собяніна. Пил в квартирі мені потрібно протирати не раз в три дні, як раніше, а раз на два тижні, і вона навіть не чорна.

Окрема пісня - це вступна частина, якою супроводжувалися все дослідження ринку, які я бачив. «Ситуація на ринку важка і не видно передумов для поліпшення». При цьому далі по тексту - гривня має стабільний курс вже три роки, два роки поспіль на 10% в рік зростають реальні доходи населення, рівень витрат молоді на розваги в процентах від місячного доходу обігнав Москву ще в 2017 році, весь Київ і Львів забудовані тонною відмінних ресторанів. Уявляю, як важко доводиться печінки сина Порошенко, якщо тільки на нього лягає тягар підтримки виручки всього київського громадського харчування, поки населення догризає полвареніка.

зовнішність людей

Заздалегідь перепрошую, це прозвучить ніби з уст Ломброзо або Гюнтера, але мені доведеться це сказати, інакше ніяк. Після московських осіб Іванов-родства-ні-пам'ятають, в яких намішано все мокши, татари і угро-фінські племена - безформних носів, що стирчать широких вилиць, коротеньких, товстеньких і гнутих фігур, вузьких розрізів очей (навіть виносячи за дужки, що в Москві зараз половина осіб - це представники Середньої Азії і чистокровний Кауказ) - я просто отетерів, що  перебуваю серед красивих людей з правильними рисами осіб, світлими очима і високим зростанням . Бережіть це, такого залишилося в світі небагато.

І, що продовжує тему, важлива річ - це  дівчата . Мені, як щасливо одруженого 15 років людині, ця тема глибоко неактуальна, але тут теж просто доведеться написати. Це враження ниє всередині і проситься назовні, як личинка Чужого. Є таке загальне місце, що українські дівчата найкрасивіші в світі, про це говорять всі навіть в Московії. Але якщо ти не потрапив сюди з боку, як я, тобі не зрозуміти сенс цих слів. Вище я вже все описав - видатні статні фігури у переважної більшості, почуття стилю, правильні точені риси осіб, і найголовніше - осмислені і яскраві очі (а не тьмяні риб'ячі, як у 90% москвичок, не кажучи вже про Західну Європу).

Яскравий приклад - я працював з місцевою юридичною компанією, і у мене було приблизно 5 питань з різних сфер законодавства. Відповідно, по кожному з них зі мною працювали різні юристи. Так співпало, що всі вони виявилися дівчатами (напевно, я везунчик). Підпишуся кров'ю, що кожна з них була б абсолютно точно найкрасивішою дівчиною в кожному з моїх класів (а я змінив чотири школи) і точно була б в топ-10 найкрасивіших на потоці в обох університетах, де я вчився. Закрию тему, поки не почав ридати, оплакуючи бездарно витрачену більшу половину життя. Цінуйте ті скарби, що вам дісталися.

Якість і вартість товарів і послуг

Все, з чим я стикався (природно, після попереднього відсіву - перед тим, як працювати з кимось, я відсівав по півдесятка компаній, але це нормально, може бути куди гірше), було абсолютно професійно, нічим не гірше, а десь то і краще європейських і російських аналогів. Професійні послуги, як маркетинг, реклама, юристи, консалтинг, дизайн, банківські послуги - все абсолютно якісно, ​​на нормальному європейському рівні (і набагато швидше і більш дружелюбним, ніж в Європі) і при абсолютно неєвропейський ціннику. Сфера обслуговування, як готелі, ресторани - середняки за мірками Києва гарантовано були б в топі в Москві і сміливо могли б заряджати за свої послуги цінник, помножений на 3. Про продукти харчування я просто помовчу, в Москві такого поняття як нормальна їжа не було і раніше, а після продовольчих «контрсанкцій» це взагалі стало смішно. У «Мегамаркеті» і «Сільпо», дивлячись на м'ясні та рибні прилавки, я відчув всю гаму почуттів, які відчували вихідці з Совка в супермаркетах за «залізною завісою». У магазини преміум-сегмента, якими я користувався в Москві (тому що тільки там можна знайти щось їстівне), мене в Києві взагалі не тягне, звичайна ковбаса звідси в Москві лежала б в найдорожчому відділенні "Абетки смаку".

Окремо варто згадати  ринок нерухомості  і  нову забудову в Києві. В Європі прийнято вважати, що річна вартість оренди квартири повинна бути приблизно дорівнює 1/10 від її поточної ринкової вартості. У Москві до 2014 року цей показник був приблизно 3-5%, оскільки ціни на покупку нерухомості були сильно роздуті (і, до речі, продовжують залишатися такими і зараз, навіть просівши з 2014 року рівно в 2 рази). Зараз в Києві (це мої особисті спостереження, і це стосується тільки верхніх сегментів, тому вибачайте) цей рівень наблизився впритул до європейських показників. В абсолютних цифрах, до речі - ШОК! - оренда квартир бізнес-класу і вище в Києві зараз стала дорожче, ніж в Москві. І не треба поспішати кричати, що це зубожіння, це показник здоров'я економіки і нормального розвитку ринку.

Але при цьому  якість самого будівництва і кількість послуг, пропонованих в таких будинках, просто залишає московську елітну забудову нервово курити в сторонці - там половина з цього не можна уявити навіть для самого дорогого сегмента. Коли менеджер одного з будинків розповіла мені, що мешканці через онлайн-ресурс голосуванням вирішують питання доступу до загальних приміщень, годин роботи ремонтників і т.д., мені просто стало погано. У моєму житловому комплексі в Москві (який вважається одним з найбільш вдалих) все це вирішує захопила управління компанія, нав'язана забудовником, яка ще й не надає жодних даних про витрачання коштів. При цьому вона здає в оренду комерційну нерухомість у спільній власності мешканців і заряджає космічні ставки оренди. Кілька жалюгідних спроб активних мешканців організувати ТСЖ (аналог ОСББ) були розчавлені пофигизмом від 90% інших мешканців і фразами «вам що, більше всіх треба?». В процесі було з'ясовано, що самі «статусні» мешканці при цьому були рішенням КК просто повністю звільнені від комунальних платежів за будинок і ярмо за них тягнуть інші лохи (до речі, заплативши за це задоволення шалені гроші, які можна порівняти з трьома аналогічними квартирами в Європі). Просто політична модель РФ в окремо взятому елітному житловому комплексі.

На цьому мені доведеться пригальмувати потік хвалебних од до наступної статті, щоб убезпечити читачів від цукрового діабету. Думаю, в наступній частині більш детально порівняти життя тут і в містах Західної Європи.