Костянтин Кулик - Google Документи:
Костянтин Кулик. Військовий прокурор, який обдурив всю Україну
Костик Кулик
Як показує практика, хтось воює за країну, а хтось в цей час на цій війні збагачується. Військовий прокурор сил АТО Костянтин Геннадійович Кулик - яскравий представник корупційно-кланової системи, яка огорнула всю Україну. «Спадковий прокурор» завдяки зв'язкам відкрив собі всі двері на шляху кар'єрного зростання, а також накопичив неабияке стан. Історія Кулика про те, як обдурити країну і вийти переможцем.
З нізвідки в військові прокурори
Знайти загальні факти біографії (народився-вчився-одружився-розлучився) Костянтина Геннадійовича виявилося дуже складно. Складається враження, що ця людина з'явилася на світ в серпні 2015 року, після того як очолив новоспечену військову прокуратуру в зоні АТО. Нагадаємо, в складі військової прокуратури раніше діяло три регіональних військових прокуратури - Західна, Центральна і Південна, а військова прокуратура в зоні АТО стала четвертою.
Своєю посадою він зобов'язаний екс-Генпрокурора України Віктора Шокіна ( докладніше про нього читайте в статті В іктор Шокін. Прокурор «на канікулах» ), який підписав наказ про створення військової прокуратури в зоні проведення АТО, і головному військовому прокурору України Анатолію Матіосу. Толік-тепловізор (кличка Матіоса після інциденту із замахом на Віктора Шокіна, коли він заявив, що снайпер вів стрілянину по вікнах Генпрокурора за допомогою тепловізора), в звичній для себе манері перебільшувати, назвав Кулика високопрофесійним кадровим військовим. Він також додав, що Костянтин Геннадійович провів рік в зоні АТО на посаді начальника управління військової прокуратури. За які заслуги була отримана ця посада не зрозуміло. Адже Кулик ніякого відношення до військової служби не має, він її ніколи і ніде не проходив. Більш того, до всієї ось цієї веремії з військовими посадами наш герой сидів в кріслі прокурора за наглядом в дотриманні законів у транспортній сфері прокуратури Київської області, а ще раніше - в Миколаївській. І найцікавіша деталь, як тільки Матіос отримує своє призначення, Костянтин Геннадійович стає «полковником юстиції» (зазвичай до цієї посади років 15 ідуть або і зовсім не отримують). Як і Володимир Жербицький, заступник Толика-тепловізора, у якого Кулик працював слідчим з особливо важливих справ. З чого ж такі привілеї та дивні збіги обставин? Все просто - до влади прорвалися хлопці-мажори.
Виявляється, Матіос - «друг сім'ї» Кулика. Батько Костянтина Геннадійовича і дід Матіоса в 50-х роках працювали НКВД на Західній Україні. Після розвалу системи Кулик-старший став прокурором Харківського гарнізону. У 1995 році керівництво Генеральної прокуратури хотіло призначити його військовим прокурором Західного регіону, але не наважився. Репутація була не дуже. Ось так сімейства Матіосів і Куликов дружать досі, проштовхуючи «своїх» дітей до влади.
Просуванню по службі Костянтина Геннадійовича не завадило навіть те, що він був пов'язаний з Євгеном Жиліним - екс-співробітником харківської міліції і чинним ватажком терористів в організації «Оплот». У 2000-2001 роках Кулик з Жиліним, тоді ще провідним оперативником УБОЗ Харківської області, розслідували справу про економічні махінації, вчинені злочинною організацією. У той час тільки з'явилася відповідна стаття 255 в Кримінальному кодексі України, і справа була відправлена до суду. Прекрасна історія про високоморальних слідчих. Тільки є й інша сторона. Кулик і Жилін, як доблесні «правоохоронці», що входили до складу постійно діючих слідчих груп, в 2000-х займалися ще одним цікавим справою - банальним кришуванням «конвертів» по обналу. У Харкові була така фірма «Слони», відома виключно у вузьких колах, так як її діяльність була пов'язана з фінансовими махінаціями. Так ось, тільки податкові органи цікавилися, чим же зайняті «Слони», як тут на допомогу поспішали двоє - Кулик і Жилін. Вони вилучали документи, допомагаючи слідству, але тим самим блокували подальший розгляд і податкові перевірки. Також ефективно працювали «правоохоронці» в напрямку по нейтралізації фірм-конкурентів. Благо положення було відповідне і дозволяло без докорів сумління знищити конкурента по обналу.
Потім дороги чоловіків розійшлися, Кулик в 2004 році виїхав до Києва, а Жилін залишився в Харкові. Під час євромайдан чітко визначилися погляди і позиції колишніх друзів на політичну ситуацію, сталася велика сварка. Однак це не завадило Кулику, під час перебування на посаді, підтримувати зв'язок з Жиліним і його сім'єю. Про це свідчить те, що прокурор розсікав по зоні АТО на машині батька Жиліна. Але, швидше за все, цього невелика подяку від родини Жиліна за те, що квартира Костянтина Кулика стала заставою по кредиту на 15 мільйонів гривень, взятому в «Фінбанк» фірмою Євгена Жиліна «Велторг-2013» в 2014 році. Гроші позики пішли на фінансування тітушек на Евромайдане, а за документами просто зникли. Залишилося відкритим питання із заставною нерухомістю Костянтина Геннадійовича, але ділки за підробленими документами вивели її з реєстру заставного майна і продали на сторону. Сенс цієї фінансової афери такий: гроші від кредиту переводилися в готівку через підставні фірми Жиліна, основний об'єкт застави продавався за підробленими документами, потім скупався, трохи грошей відстібати ТІТУШКИ, а все інше ділили між собою Жилін і Кулик. Доказом цієї афери можна вважати те, що в кінці травня 2014 року на рахунку майбутнього військового прокурора з'явилася «невелика» сума в розмірі 700 000 доларів. Вона була передана їм у якості позики співробітниці банку Хрещатик, громадянці Тисовської. До речі, в 2014 році у цій кримінальній справі була заарештована квартира Костянтина Геннадійовича в Харкові. Він намагався через суд вивести її з-під арешту, але не вийшло.
До слова, НАБУ тільки в 2016 році зацікавилося дружбою сімей Кулика і Жиліна. До цього часу от не перевірили.
Відзначимо, що до отримання посади військового прокурора Костянтин Геннадійович хотів стати антикорупційним прокурором. Він подавав документи на здобуття цієї посади, але не пройшов за конкурсом. Тоді Кулик подав 3 позови в суд. Чому аж 3? Просто він хотів потрапити на «потрібного суддю», який би виніс «правильне» рішення. Коли такий суддя знайшовся, відразу ж були відкликані 2 решті позову. Як підсумок, Кулик отримав постанову, яка скасовує рішення конкурсної комісії з відбору кандидатів на заміщення адміністративних посад в Антикорупційної прокуратурі. Це рішення поставило під сумнів підсумки конкурсу і створення НАБУ, як такого, але справа примудрилися зам'яти, хоча Кулик намір і далі продовжувати суднові позови.
Тандем Кулик-Матіос переключився на рідну військову прокуратуру. Але вони нічого не втратили від цього, адже ряд їх повноважень бентежить навіть людей, далеких від цих перипетій. Припустимо, вони часто займаються справами, які не мають відношення ні до армії, ні до війни, їх основний напрямок - корупція. Але найцікавіше - хто ж підштовхував Кулика на ці дії щодо НАБУ? Виявляється, це глава СБУ Василь Грицак, бізнес-партнер Матіоса, кришують антикорупційні справи. Це цілком логічно, адже цим пперсонажам не вигідно розслідування справи «діамантових прокурорів». Саме військова прокуратура в особі Матіоса першої засумнівалася в достовірності виявлених фактів-діамантів. Подейкували про те, що справу закриють, але поки процес йде.
Чим зайнятий Кулик у своєму болоті?
Щоб повністю прояснити ситуацію, варто розібратися з якою метою взагалі створена військова прокуратура в зоні АТО. Її головна місія - контролювати військовий закон в Донецьком і Луганськом регіонах. Про необхідність створення відомства заговорили після інциденту за участю роти МВС «Торнадо». Частина бійців підрозділу звинуватили в злочинах - грабежах, викраденнях і тортурах. Так що військові прокурори «пішли» в АТО зі святою місією підтримувати порядок. Тільки ось війна - Клондайк для любителів швидкого, а головне - незаконного заробітку. І Костянтин Кулик не виняток.
Цікавий факт, Костянтин Кулик вершить закони в АТО, перебуваючи вдома в Києві або в Харкові у батьків. Зрідка від вирушає у відрядження, де як відомо платять по 3 тисячі за 5 днів.
Контрабанда на блокпостах. Яке основне джерело доходу для прокурора може бути в АТО? Звичайно, блокпости. Якщо на початковій стадії військових дій йшлося про мародерство, то пропускна система і блокпости дозволяють отримувати серйозних заробіток абсолютно «легально». Військова прокуратура повністю контролює пересування товарів і людей по територіях. До того ж, на Донбасі у всю процвітає торгівля наркотиками і зброєю. Не секрет, що на блокпостах беруть від 50 до 150 тис. Грн. за проходження однієї фури з нелегальним вантажем. А ось звертати на цей нюанс увагу або закрити очі - військова прокуратура в особі Костянтина Геннадійовича вирішує самостійно.
Справа Ружанського. Друге за що взявся Кулик - порушувати кримінальні справи проти добровольців. Перше резонансна справа пов'язана з бійцем АТО сержантом Олександром Ружанський. На нього в 2015 році в Краматорську напала компанія сепаратистські налаштованих раніше судимих місцевих жителів (один з них фігурував на сайті «Миротворець», другий мав судимість і вживав наркотиків). Заради справедливості відзначимо, Ружанський в бійці застосував травматичний пістолет «Форт». Після інциденту він написав заяву в міліцію, але матеріали швидко забрала військова прокуратура АТО і ідентифікувала подію, як хуліганство із застосуванням зброї, стаття 296 частина 4 КК України.
За справу взявся начальник слідства військової прокуратури сил АТО Зархін Дмитро Олександрович, займався всіма Костянтин Кулик. Зархін відразу ж зайняв сторону сепаратистів і навіть не приховував це. Інакше як пояснити той факт, що травматичний пістолет бійця АТО несподівано в справі став «вогнепальною». Правда, Ружанський пропонували зам'яти справу, але він не погодився. Як виявилося, Олександр Ружанський з 1994 по 1996 рр. працював на посаді слідчого та помічника прокурора Московського району м.Харкова. Так що йому ясно як працює прокуратура і чим обертається варіант «зам'яти справу». За неперевіреною інформацією, слідчий Зархін старий товариш Євгена Жиліна, лідера «Цитаделі» та головного сепаратиста Харкова. Так що ясно, звідки така «любов» до патріотів.
Також багато питань викликає затримання Ружанського. У нього вилучили комп'ютер і телефон - це як мінімум дивно, з огляду на, що йому інкримінували хуліганство. Однак є невелика деталь, яка відкрилася в ході процесу, - Ружанський збирав компромат на ... Костянтина Кулика. І варто зазначити, вийшло у нього досить непогано. Колишній слідчий надав інформацію про нерухомість військового прокурора і махінаціях, пов'язаних з нею, про фальсифікації при розіграшах тендерів, де брала участь фірма його матері, про зв'язок з Євгеном Жиліним.
Сержанту Ружанський вибрали запобіжний захід - 2 місяці в'язниці. Цікаво, що на процесі суддею була відома Лариса Переверзєва. Це вона судила неугодних Родині Януковича. Пані Переверзєва в 2012 році посадила на 5 років донецького активіста Костянтина Лаврова, який протестував проти будівництва будинку Олександра Януковича. Його звинуватили у вимаганні грошей у директора великої будівельної корпорації «МАКО», яка належала Сашкові-Стоматолога. Це така глузування, а термін, отриманий Лавровим - покарання за спробу сунути ніс у справи сильних світу цього.
Дело Курченко потопило Кулика?
Розслідувати справу молодоолігархів Сергія Курченко Костянтин Геннадійович нібито почав в 2014 році, тоді ще він очолював слідчий відділ транспорту Генеральної прокуратури України. Йому і ще трьом слідчим вдалося зібрати частину доказів і оголосити в розшук самого Курченко, члена наглядової ради «Брокбізнесбанку» Бориса Тимонькіна, і інших людей. Однак частина угруповання бігла до Росії і Крим, розслідувати стало складніше. А тут не за горами замаячила посаду військового прокурора, і Кулик кинувся в бій, начебто навіть поїхав в АТО. І саме там зіткнувся з угрупованням Курченко, яка намагалася в ДНР і ЛНР організувати незаконну торгівлю бензином і газом. Таким чином, спонсоруючи сепаратистів готівкою, а це вже пособництво тероризму. У цьому напрямку в зоні АТО «працював» Євген Файніцкій - колишній начальник слідчого відділу СБУ Харківської області, ставленик Курченко, який відповідає за функціонування його фіктивних фірм та ухилень від податків. Він числився міністром палива і енергетики ДНР до травня 2015 року (офіційна дата смерті). Костянтин Геннадійович вирішив продовжити «активну» розслідування. Правда, особливих зрушень ніхто не помітив.
Однак з часом з легкої руки Кулика під молотарку діючої влади потрапили: колишній заступник міністра економіки Олександр Сухомлин, топ-менеджера компанії «ВЕТЕК» Андрій Кошель - соратники молодоолігархів Курченко, а також екс-заступник голови Нафтогазу і екс-керівник «Черноморнефтогаза» Олександр Кацуба ( докладніше про нього і його сімейство читайте в статті Все в сім'ю: як клан Кацуба влаштувався в нафтобізнесі України ), затриманий нещодавно. До слова, останній допоміг компанії Курченко «Газ України 2020» вкрасти у державного холдингу бензину на 500 мільйонів гривень.
Коцуба
І тільки справу за цим особистостям йшло до суду, як НАБУ висуває повідомлення про підозру про незаконне збагачення Костянтину Кулику. Збіг це чи ретельно спланована схема сказати однозначно не можна. За словами представника НАБУ Максима Грищука, протягом п'яти років Костянтин Геннадійович заробив менше, ніж витратив за останні півтора року, в тому числі на покупку елітної нерухомості в центрі Києва і дорогі авто для своєї цивільної дружини і матері. А саме: квартира в «Дипломат-хол» на Жилянській, апартаменти в сусідньому будинку від цієї квартири, Toyota Land Cruiser - за 1,2 млн. Гривень для співмешканки, і Toyota RAV4 за 460 тис. Гривень, придбана матір'ю. Тільки якщо говорити цифрами, то зарплата військового прокурора за 5 років склала 1 млн 600 тис. Гривень, при цьому за останні півтора року він придбав майна більш ніж на 3 млн гривень. Проста калькуляція: витрати раз в 30 перевищують доходи.
Дозвіл на доступ до документів на майно Кулика і його родичів Печерський райсуд видав ще в грудні 2015 року. Однак півроку ніхто зі слідчих не робив ніяких дій. Швидше за все, не було відмашки згори.
Тільки 29 червня 2016 року з'явилася інформація про проведення обшуку в будинку прокурора сил АТО. Після нього Кулику хотіли вручити повідомлення про підозру у незаконному збагаченні, але він закрився в своєму будинку і до слідчих не вийшов. Далі пішла низка допитів. Наприклад, в НАБУ викликали Семена Семенченко ( докладніше про нього читайте в статті Семен Семенченко. Фейковий командир ). І тут сенсаційну заяву - надає Семенченко теж збирав компромат на Кулика, але щось ось не показував його до цього.
1 липня 2016 року детективи НАБУ таки розшукали Костянтина Геннадійовича, вручили підозру і взяли його під цілодобовий домашній арешт. А далі почався судовий «футбол» 4 липня суд відсторонив Кулика з посади військового прокурора, але вже 13 липня Апеляційний суд Києва поновив на посаді.
Протягом цього тижня спливають компрометуючі записи телефонних розмов Костянтина Кулика з «особою, яка має широкі зв'язки в правоохоронних органах». Опальний прокурор звертається до співрозмовника «Якович / Якович» і просить про допомогу.
Журналіст Олександр Дубинський розсекретив загадкового «Яковича».
На його думку, Кулик спілкувався по телефону з позаштатним радником колишнього глави Мінекології та Міністерства енергетики та вугільної промисловості Євгеном Фельдшеровим. За інформацією Дубинського, Фельдшеров є тіньовим «рішали»
Чи допоміг таємничий співрозмовник Костянтину Геннадійовичу - невідомо, але можна припустити, що хтось все ж втрутився в цю гру
Однак найголовніше питання - хто ж все це ініціює?
У справі Курченко виявилися замішані «младореформаторів». Наприклад, екс-заступник генпрокурора Віталій Касько ( докладніше про нього читайте в статті Віталій Касько - махінатор, корупціонер, «збитий льотчик» ), який очолював фірму «Арцингер», яка надає юридичні послуги по захисту інтересів Курченко. Також він першим прийшов на допомогу до молодоолігархів, коли того знадобилося швидко вивести свої активи в 2014 році. І тут варто відволіктися від персони Касько і розібратися, хто ж грає на стороні НАБУ. Ініціює обшуки у Кулика заступник глави НАБУ Ситника ( докладніше про нього читайте в статті АРТЕМ СИТНИК. Сите життя ГОЛОВНОГО Антикорупціонер ) - Гізо Углава, який представляє команду реформаторів Михайла Саакашвілі. Є ще одна людина від НАБУ, який бере участь у справі Кулика, - екс-заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, теж представник «грузинської команди». Саме з останнім Віталій Касько надумав створити нову політичну партію. А покровителем стане не хто інший, як грузинський губернатор Одеси. Цікава примітка: як тільки НАБУ активовано справу Кулика, так ГПУ відразу ж дістало з полки пилові томи «квартирного» справи Касько. Так що на обличчя явне протистояння двох відомств та їхніх покровителів. Якщо бути конкретніше, то історія виглядає так: Кулик, який пов'язаний з людьми Юрія Луценка ( докладніше про нього читайте в статті Юрій Луценко. «Термінатор» української політики ), копає під Касько, який розпочав політичну кар'єру, це не подобається Саакашвілі, який курирує НАБУ і проект «младопрокуроров», так Кулик отримує підозра, а ГПУ не залишається в боргу і витягує на поверхню справа Касько.
Є ще одна версія несподіваного пресингу Костянтина Кулика - «помста» ФСБ. Її висунув Геннадій Москаль (докладніше про нього в статті Геннадій Москаль: багатоликий генерал-Матюкальник і підхопив Георгій Тука. Нібито Костянтин Геннадійович розслідував справу про наркотрафік з Афганістану в Україну через зону бойових дій. З цим було пов'язано резонансне вбивство українських силовиків у вересні 2015 року біля населеного пункту Лобачеве в Луганській області. Тоді розстріляли групу по боротьбі з контрабандою в зоні АТО, яку очолював Андрій Глущенко ( «Ендрю»). Вбивство було професійним, працювали аж ніяк не сепаратисти, а швидше за все, співробітники українських правоохоронних органів. Підозра лягла на співробітників контррозвідки СБУ і Головного управління розвідки Міноборони, потім «стрілки» перевели на міліцію Луганської області. Екс-заступник командира батальйону «Торнадо» Микола Цукур взагалі вирішив назвати прізвища винних. на його думку, замовлення зробив Анатолій Науменко, начальник Головного управління внутрішніх справ у Луганській області. Як видно, це звична битва між угрупованнями людей в погонах за право «в'язати» контрабандистів, а потім викачувати з них гроші.
Щодо ролі Кулика в цьому питанні: все знають, що рух нелегального товару йде через блокпости. Так що навряд чи Кулик хотів би перекрити собі таку золоту жилу, як наркотики з Афгану.
Улюблені багаті жінки прокурора
У Костянтина Кулика дві улюблені жінки - мати - Світлана Кулик і коханка Ірина НИМЕЦ. Вони обидві доларові мільйонерки. І до речі, стали багатими порівняно недавно - десь рік тому. Збагачення збіглося з призначенням Костянтина Геннадійовича на посаду військового прокурора. Проведемо інвентаризацію добра сім'ї Кулик.
Квартири.
Варто почати з нерухомості, тому що з нею пов'язані дві цікаві історії. Квартири сім'ї Кулик розташовані в столичному «Дипломат-холі» на вул. Жилянській. Загальна площа разом з надбудовою - близько 500 кв.м. (Ціна квадратного метра в цьому будинку доходить до 3000 доларів).
Одна з цих квартир записана на маму військового прокурора - Світлану Кулик.
Другу подарував хтось Гіві Макшеєв.
Він колишній власник компаній «Железнодорожпостач», «Ківо» і «свонго», ювелірної фірми «Вилант», а також фігурант у кримінальній справі, пов'язаній із зловживаннями повноважень на залізниці, а простіше - з розкраданням «Укрзалізниці». Нагадаємо, Костянтин Геннадійович кілька років трудився на благо транспортної прокуратури, а також виступав поручителем у кримінального авторитета Ігоря бутанова.
Фірми бутанова, у ТОВ «Союз Дортранс» і ТОВ «Союз Експо», зареєстровані в Черкасах за однією адресою, в 2008-2012 роках поставили «Укрзалізниці» товарів на 200 млн. Гривень. Зараз фірми на стадії ліквідації.
Крім цього, Кулик причетний до старої справи про розкрадання коштів «Укрзалізниці». Йдеться про переведення 260 млн. Гривень з відомства залізничників в якийсь фонд «Артеміда». За однією з версій, гроші пішли в 2004 році на президентську кампанію Віктора Януковича. Слідчим у цій справі був Костянтин Кулик, тоді ще ставленик екс-заступника генпрокурора Віталія Щоткіна. Однак гроші канули в Лету, а винних не знайшли. Подейкували, що Кулик займався розслідуванням «в приватному порядку». Тільки після приходу в ГПУ «донецьких» справу зам'яли, а в 2009 році професійно вбили якогось громадянина Петошіна - головного свідка, який був причетний до переведення в готівку виведених коштів з «Укрзалізниці» через «Артеміду».
Отже, повернемося до старого знайомого Гіві. Він квартиру-презент підніс Кулику, коли той був у АТО. Однак прокурор недовго володів цією елітною нерухомістю. Він відразу ж переписав подаровану квартиру на свою цивільну дружину Ірину. До речі, для неї ж Костянтин Геннадійович придбав квартиру по вул. Саперно-Слобідської та приміщення на Печерську, де молода особа відкрила щось на зразок ательє зі скромною назвою «By Nemez».
Машини. У минулому році автопарк Ірини Німець, що працює швачкою і офіціанткою в ресторані «Якіторія», поповнився автомобілем «Мерседесом» вартістю від 3 до майже 9 млн грн.
До слова, у 2014 році дохід Ірини Німець склав 1 тис. 687 гривень за рік.
У сім'ї Кулик є ще пара шикарних авто. Наприклад, «Ленд-Ровер», нова «Тойота РАВ-4» і ще один «Мерседес». Після покупки автомобілів Тойота і Мерседес НАБУ звернулося до суду з проханням надати доступ до документів з придбання позашляховиків. Детективи з'ясували, що в договорі купівлі-продажу зазначено придбання авто за безготівковим розрахунком через Кредит Агріколь Банк. На ділі ж виявилося, гроші на рахунок в банку вносилися готівкою, так що машини куплені за готівку.
Тут варто згадати історію з машиною батька Євгена Жиліна, на якій Костянтин Кулик розсікав по зоні АТО. Виявляється, вона теж належить Ірині НИМЕЦ. Про це сказала сама дівчина. За її словами, вона купила цю машину в 2009 році у Володимира Жиліна. А гроші на її придбання дав «людина, якого вже немає в живих».
Фірма на мільйон. У 2014 році після відкриття пропозицій конкурсних торгів з держзакупівель в центрі скандалу опинилася фірма ТОВ «Будівельний центр Аюдара». Вона повинна була поставити «Укрзалізниці» вугілля на суму десь 100 млн гривень. Дуже дивно: зовсім невідома фірма і такий обсяг поставки з астрономічною сумою. Фірма виявилася зареєстрована на Світлану Кулик з селища Коротич Харківської області в 2011 році. Дама в широких колах тоді була невідома, а ось у вузьких все її знали, адже це мама Костянтина Кулика. З 2013 року фірма стала вигравати невеликі тендери: на розчищення русла річки Любки, оснащення системами контролю і моніторингу загазованості Києва, постачання бетоном і деревом Одеської залізниці. За підсумком виявилося, що у фірми угод на 3,15 млн гривень.
Крім цього, в 2014 році про «Аюдара» говорилося в повідомленнях Державної лікарської служби. Фірма продавала під виглядом лікарських препаратів товар, незареєстрований в Україні.
Фірма досі існує. І швидше за все, її справи йдуть добре, адже війна на Донбасі і вугільний криза відкривають можливості для контрабанди.
-
Кожен робить те, що вміє найкраще. Костянтин Кулик вміє виходити сухим з води, обманюючи всю Україну.
Аріна Дмитрієва, для SKELET-info
'via Blog this'
