Поширити у СМ

вівторок, 28 лютого 2017 р.

Хто такий Павло Шеремет - за що вбили Шеремета - У Києві вбито журналіста Шеремета: Біографія - 112.ua

Хто такий Павло Шеремет - за що вбили Шеремета - У Києві вбито журналіста Шеремета: Біографія - 112.ua:

Хто такий Павло Шеремет - за що вбили Шеремета - У Києві вбито журналіста Шеремета: Біографія - 112.ua

У Києві вранці 20 липня вибухнула машина, в якій перебував відомий журналіст Павло Шеремет. Ця трагедія просто підірвала інформаційний простір. Всі говорять про розгул злочинності в країні, але таке зухвале вбивство – рідкість навіть для України.
112.ua згадує, хто такий Павло Шеремет і чому його убивство – далеко не рядова подія.
Павло Григорович Шеремет – це яскравий приклад інтернаціонального журналіста. Народився в Мінську, працював, крім батьківщини, також в Україні та Росії, відомий гострими публікаціями.
Павло Ригоравіч Шарамет, як білоруською звучить його ім'я, народився в Мінську 28 листопада 1971 р. Після закінчення середньої школи вступив на історичний факультет Білоруського державного університету. Закінчивши три курси, пішов з цього вишу і вступив на факультет міжнародних економічних відносин Білоруського економічного університету. Дипломна робота — "Офшорний бізнес".
До 1992 р. Шеремет працював у відділі валютних операцій одного з банків, пізніше був консультантом економічних програм Білоруського телебачення. У 1994 р. Шеремет став автором і ведучим щотижневої аналітичної програми "Проспект" на Білоруському телебаченні, і вже наступного року був удостоєний премії Білоруського пен-центру ім. А. Адамовича як кращий тележурналіст Білорусії.
У 1996 р. Шеремет працював головним редактором "Білоруської ділової газети".
Того ж 1996 р. Шеремет став завідувачем білоруським бюро "Громадського російського телебачення" і власним кореспондентом ОРТ в Білорусі. Згідно з даними сайту Першого каналу, офіційно співробітником ОРТ журналіст став у червні 1997 р.
У липні 1997 р., коли Шеремет разом з оператором ОРТ Дмитром Завадським знімали репортаж про ситуацію на білорусько-литовському кордоні, їх заарештували за звинуваченням у незаконному перетині державного кордону Білорусі. Крім того, Шеремету інкримінували отримання грошей від зарубіжних спецслужб і незаконну журналістську діяльність. На захист Шеремета виступив президент Росії Борис Єльцин. У результаті цього журналіста було засуджено до двох років позбавлення волі умовно і до одного року іспитового строку. Загалом Шеремет провів у в'язниці три місяці.
На думку Шеремета, справу було ініційовано президентом Білорусі Олександром Лукашенком, якому він сам давав вельми жорстку оцінку: "Лукашенко - це вже не смішно. Це серйозний супротивник з колосальною інтуїцією, звіриним почуттям небезпеки і божевільною жадобою влади". Згодом Шеремет досить часто відвідував Білорусь, за власним словами, беручи участь в усіх "гучних акціях, пов'язаних з розслідуванням викрадення людей", у тому числі в пошуках оператора Завадського, який зник безвісти у липні 2000 р.
Шеремет часто фігурував у ЗМІ як представник опозиції режиму білоруського президента Лукашенка. Його неодноразово затримували правоохоронні органи республіки.
У 1998 р. Шеремет почав працювати спеціальним кореспондентом програм "Новини" та "Час" дирекції інформаційних програм (ДІП) ОРТ, а в січні 1999 р. обійняв посаду шеф-редактора російської та зарубіжної кореспондентської мережі ДІП ОРТ.
У липні 1999 р. Шеремет став ведучим аналітичної програми "Час" на ОРТ. Сам журналіст оцінював цю роботу як "негативний професійний досвід". "Мені дуже соромно за те, що відбувалося під час парламентських і президентських виборів", - зазначав Шеремет. "Нам здавалося, що ми зможемо зберегти якусь об'єктивістську позицію. Але під час парламентських виборів всі канали були за межею добра і зла...". У лютому і березні 2000 р. Шеремет був автором і ведучим недільної "Інформаційної програми з Павлом Шереметом" на каналі ОРТ. За два тижні до президентських виборів він залишив програму в зв'язку з конфліктною ситуацією, що склалася у відносинах з керівництвом, який чинив на нього тиск. "Пішов з "Часу" і довго змивав цю ганьбу", - згадував пізніше Шеремет.
В останніх числах грудня 1999 р. Юрій Скуратов, відсторонений до того часу від обов'язків генерального прокурора Росії, повідомив про свій позов про захист честі і гідності до Шеремета. Приводом для звернення до суду став репортаж на ОРТ, в якому кореспондент Олег Шишкін заявив, що Скуратов має будинок в Орловській області на території заповідника "Полісся". Скуратов зажадав спростування цих відомостей як наклепницьких, а також відшкодування моральної шкоди. Залишилося незрозумілим, чому відповідальність за репортаж було покладено на коментатора програми, а не на кореспондента. У березні 2000 р. Останкінський суд Москви частково задовольнив позов Скуратова до Шеремета і телекомпанії. Він зобов'язав ОРТ виплатити прокурору 60 тис. руб., а Шеремета - 26 тис. руб. (позивач вимагав 5 млн руб. і 150 тис. крб. відповідно).
Навесні 2000 р. Шеремет став керівником відділу спеціальних проектів ВАТ "ОРТ", який займався виробництвом фільмів і програм у жанрі журналістського розслідування.
У 2005 р. Шеремет виступив ініціатором створення інформаційно-аналітичного інтернет-сайту "Білоруський партизан". За задумом редакції сайту, він повинен був стати простором "для вільного і відкритого обміну інформацією". Згодом "Білоруський партизан" згадувався в ЗМІ як ресурс, в матеріалах якого переважала різка критика білоруської влади. У другій половині 2000-х років Шеремета також згадували в пресі як керівника видавництва "Партизан", яке, крім його власних книжок, випустило, зокрема, одну з книг російського опозиційного політика Бориса Нємцова.
У червні 2006 р. Шеремет разом з Людмилою Алексєєвою, Микитою Білих, Володимиром Кара-Мурзою та іншими став засновником нової організації "Російський антифашистський фронт". У ці ж роки Шеремет брав участь в акції білоруської опозиції в Мінську. Крім того, з кінця 2000-х років Шеремет став з'являтися як політичний оглядач журналу "Огонек".
Наприкінці березня 2010 р. стало відомо про позбавлення Шеремета громадянства Білорусі. Як офіційну причину в документах було вказано наявність у журналіста громадянства РФ, хоча, як зазначалося у пресі, білоруські закони не забороняли друге громадянство Шеремета.
З 2012 р. вів блог журналіста в інтернет-виданні "Українська правда". У 2012 р. було створено сайт науково-популярного історичного інтернет-видання "Історична правда", творцем якого був Павло Шеремет.
З вересня 2013 р. по 2014 р. працював ведучим програми "Прав? Да!" на Громадському телебаченні Росії. Після цього почав співпрацю з виданням "Українська правда", надалі став її виконавчим директором.
Учасник конгресу "Україна — Росія: діалог", що відбувся 24-25 квітня 2014 р. в Києві.
У червні 2015 р. запустив авторський проект "Діалоги" на українському телеканалі "24". З вересня 2015 р. по квітень 2016 р. — ведучий на українському Радіо "Вєсті".
Шеремет - автор документальних фільмів "Дике полювання" і "Дике полювання-2" з жорсткою критикою білоруського режиму, "Чеченський щоденник", "1991 - Останній рік імперії", "Остання висота генерала Лебедя", ювілейного фільму про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвяченого 60-річчю початку блокади і ряду інших. У січні 2007 р. Шеремет представив фільм "Страта Саддама. Війна без переможця" про останні дні іракського диктатора Саддама Хусейна. В одному з інтерв'ю Шеремет розповідав про свою мрію зняти "хороший документальний фільм про мистецтво". "Але так от життя складається, що весь час то війна якась чеченська, то президент якийсь несамовитий...".
Шеремет - один з авторів книги "Випадковий" президент", присвяченій режиму Лукашенка в Білорусі (книгу написано в співавторстві зі Світланою Калінкіною). У 2006 р. Шеремет презентував книгу "Пітерські таємниці Володимира Яковлєва", що розповідає про діяльність Володимира Яковлєва на посаді глави Санкт-Петербурга (сам журналіст, втім, заявляв, що "ця книга не тільки і не стільки про Яковлева, а про пітерців, які правлять зараз у Росії"). У 2009 р. з'явилися книги Шеремета "Саакашвілі/Грузія: Загиблі мрії", присвячена аналізу грузино-російських відносин й особистості президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, і "ТV. Між ілюзією і правдою життя", яку описували у пресі як "путівник лабіринтами телебачення".
Шеремет удостоєний низки професійних нагород і премій. Так, у 1998 р. він отримав премію Міжнародного комітету захисту журналістів за внесок у розвиток свободи слова, був номінантом премії "ТЕФІ" Академії російського телебачення як "Кращий репортер" 1999 р. і фіналістом "ТЕФІ-2001" у номінації "Журналістське розслідування" за фільм "Дике полювання". У 2002 р. Шеремет став лауреатом премії ОБСЄ за демократію і захист прав людини в галузі журналістики (все за той же фільм "Дике полювання" і серію репортажів, присвячених білоруській опозиції та зниклим опонентам білоруської влади).
Шеремет був одружений, у нього двоє дітей - син Микола та донька Єлизавета.
Підпишіться на 112.ua у вашому Telegram і Facebook. Оперативно та лаконічно про найважливіше.

'via Blog this'

Немає коментарів:

Дописати коментар